Батькам дитячого садочка

 Що робити, якщо дитина кусається

Перш за все, постарайтеся попередити агресивні дії з боку дитини по відношенню до інших. Якщо ви помітили, що дитина починає сердитися, нервувати, сперечатися переведіть його увагу на що-небудь інше, відволікаючи його. Наприклад, запропонуйте дитині пограти в якусь цікаву гру або запропонуйте йому побути одному, подумати над своєю поведінкою. У цього методу є плюси. Він зменшує кількість соціальних контактів дитини з іншими дітьми, дорослими.

Кусання у разі довгого часу дитини в колективі дітей (дорослих) є проявом перезбудження. Якщо кусається дитина, яка не вміє ще говорити, необхідно озвучити його поведінку, для того, щоб він запам’ятав його назву, сказавши: «Ти кусаєшся!». Далі скажіть: «Не можна кусати людей, ніколи так більше не роби!», “Кусати можна тільки яблука”. Потім переведіть увагу дитини на щось для нього цікаве.

Запобігти його агресивні дії можна за допомогою запропонованої йому альтернативи. Запитайте, як тільки помітили, що дитина почала нервувати: «Ти хочеш пограти з лялькою або машинками?».

Якщо вам не вдалося попередити агресивну поведінку дитини, вам необхідно в цьому випадку зупинити подальший прояв агресивних дій з боку дитини. Для цього обережно, без різких рухів обійміть його. Далі, дивлячись в очі дитині, розкажіть йому про його почуття, наприклад: «Ти не хочеш віддавати Маші свою іграшку. Я тебе розумію і т. д.». Намагайтеся, щоб ваша фраза звучала ствердно, була емоційно схожа з станом дитини. Важливо показати дитині, що ви його розумієте, що мета таких агресивних дій дитини – показати своє почуття образи. І що при досягненні мети подальше прояв агресивних дій безглуздо.

Якщо дитина вкусила або вдарила вас – скажіть їй байдужим тоном: «Мені боляче. Я дуже серджуся, коли мене кусають».

Утіште потерпілого, проявіть до нього співчуття на очах вкусившого. Таким чином, дитині подається приклад того, як потрібно висловлювати співчуття.

Дайте можливість дитині загладити свою провину, запропонуйте йому накласти пластир на місце укусу, вибачитися, намалювати малюнок і подарувати потерпілому.

Навчіть дитину домовлятися, висловлювати свої почуття, відстоювати свою думку і бажання словами.

Принагідно кажіть дитині: «Мені подобається, що ти ведеш себе стримано».

Якщо дитина вкусила вас, або вкусила іншу дитину, то ні в якому разі не можна кричати чи бити його. В момент, коли діти когось кусають, їх переповнює почуття злості. Він не здатний усвідомлювати те, що він робить. Наказуючи дитину, при цьому не давши йому заспокоїтися, ви спровокує у нього ще більший спалах люті. Пам’ятайте, зупинені агресивні дії дитини, можуть призвести до того, що невиплеснуті негативні емоції залишаться в дитині і рано чи пізно проявлять себе, знайдуть вихід.

Якщо ви помітили, що дитина почала кусатися – в цьому випадку важливий контроль. Зовнішня твердість дорослих тренує у дитини почуття розрізнення (можна – не можна, добре – погано). На основі цих обмежень, соціального несхвалення формується почуття сорому і сумніву.

За умови, якщо батьки не будуть пригнічувати в дитині прагнення до автономності, надмірно його опікуючи, у нього сформуються такі позитивні якості як гордість і доброзичливість. Відповідно, зайва опіка дорослих посприяє формуванню у дитини почуття сорому, сумніву, невпевненості.

На розвиток особистості дитини, формування у нього позитивних якостей впливає правильно обраний батьками стиль сімейного виховання, спілкування з дитиною.

Для прийняття правильного рішення, що робити, якщо дитина кусається, необхідно, насамперед, виявити причину. Виявивши причину і визначивши, чому дитина кусається, потрібно негайно приступати до вживання заходів щодо її усунення, для того, щоб подібна агресивна поведінка не закріпилася і не увійшла в звичку у дитини.

 

Адаптація дитини в садочку

Будьте терпимі до змін у поведінці дитини. Ви ж доросла людина і розумієте, що вона вередує не тому що "погана", а через те, що їй дуже важко звикнути до нового помешкання, дітей, вихователя, більш суворих вимог, режиму. Тому рекомендуємо:

1. Розвивати дитячу самостійність.

2. Дотримуватися режиму дня.

3. Звикати до садка поступово.

4. Забезпечити психологічний комфорт (слід пояснити дитині, що таке дитячий садок. А ще краще - наочно показати. Розкажіть, що діти роблять в саду (граються, їдять, сплять, співають пісеньки), і як це цікаво).

5. Пограйтесь з дитиною "у садочок" .

6. Коли відводите дитину в групу, намагайтеся не показувати їй своє хвилювання, яке у вас обов'язково виникне.

7. При розставанні будьте спокійні, але тверді.

8. Обов'язково скажіть, коли ви за нею прийдете (а то дитина, не дай Бог, вирішить, що її залишили з чужою тіткою назавжди) і вкажіть час приходу в доступній для її розуміння формі. Наприклад: "я прийду за тобою, коли ти пообідаєш", "коли ти разом з дітками підеш гуляти".

9. Допомагає подолати стрес розставання звичний ритуал прощання (поцілунок, обійми, можливість подивитися на маму з вікна). Якщо малюк занадто болісно реагує на прощання, доручіть відводити дитину татові або бабусі.

10. Зустрічаючи дитину, питайте, як вона провела день, що робила, у що гралася. Разом обговорюйте події, що відбулися за час вашої розлуки.

11. Хваліть за успіхи, давайте поради, якщо вважаєте, що дитина вчинила неправильно. Дитина буде відчувати, що в складних ситуаціях не самотня, їй є на кого покластися.

12. У період адаптації проводьте більше часу разом з малюком, намагайтеся після садка погуляти.

13. Неодмінно хваліть малюка за те, що він відвідує дитячий садок. Скажіть йому, який він молодець. Адже він тепер дорослий і ходить в садок, зовсім як мама і тато на роботу.

14. Завжди шанобливо відзивайтеся про вихователя та персонал, що доглядає за дітьми. Ні в якому разі не критикуйте їх роботу при синові або дочці і не кажіть ніколи погано про сам дошкільний заклад (навіть якщо на те є підстави). Навпаки, намагайтеся сформувати у дитини позитивне ставлення до дитячого садка.

Ігри в період адаптації дитини до дошкільного закладу

«Галявина настрою»

Використовуючи плетену серветку, різнокольорові стрічки, шнурочки, паперові серветки, пелюстки, можна створити галявину настрою. Зазвичай дитина бачить вдома таку картину: мама миє посуд, готує їжу, а тато працює за комп'ютером або дивиться телевізор. Усі дорослі зайняті своїми справами. І раптом на очах у дитини і за її участю відбувається перетворення: замість звичайної сірої серветки з'являється красива річ. Крім цього, протягування шнурка крізь отвір у серветці сприяє розвитку дрібної моторики малюка – його пальчики стають спритнішими, пробуджується творча уява.

«Колючий їжачок»

Самомасаж позитивно впливає на організм. Навчання найпростіших прийомів відбувається у грі. На вашій долоні з'являється незвичайна кулька (масажний мяч). Разом ви уважно розга­даєте її. Виявляється, що вона схожа на їжачка. Акуратно кладете кульку на долоню дити­ни, прокочуете «їжачка» по кожному пальчику, починаючи з великого пальця провідної руки і трохи довше затримуєтеся на подушечці кожного пальчика. Погладжування слід виконувати в напрямі від периферії до центра. Дії супрово­джуйте віршами:

Дай долонечку, моє сонечко,

Я погладжу тебе по долонечці.

Ходить-бродить вздовж доріжок

Весь в колючках їжачок,

Ягідки шука й грибочки

Для маленьких діточок.

Самомасаж кисті розвиває мускулатуру паль­ців рук, рефлекторно стимулює відповідні зони кори головного мозку, дає змогу нормалізувати стан нервової системи, має не лише заспокійли­вий, а й загальнооздоровчий ефект. Так само, як слайди проектуються на екран, так і всі частини нашого тіла мають свою проекцію у корі головного мозку. Однак ці проекції — непропорційні. Площа, яку займає проекційна зона кисті, набагато більша тієї, що відведена для іншої частини тіла. Вплив на кисті рук, своєю чергою впливає на стан мозку, а відповідно — і на загальний стан організму.

«Що нам підкажуть пальчики»

Дитина освоює навколишній світ за допомогою органів чутгя. Зокрема, через тактильне сприймання, чутливість рук. У коробку можна покласти природні матеріали — шишку, каштан, камінчик. Разом з дитиною розгляньте, доторкніться до них і опишіть їх. Наприклад, шишка — шорстка, камінь — гладкий. Потім заплющіть очі, простягніть долоню, відгадайте, який предмет лежить на ній. Якщо в дитячому віці не вдосконалювати рухи і не збагачувати сенсорний досвід (те, що ми відчуваємо і сприймаємо через органи чуття), то в дорослому віці людина не володітиме достатньою пластичністю розуму, щоб уміти легко пристосовуватися до різних обставин.

«Легка пір'їнка»

Перебуваючи в новому оточенні, дитина відчуває різні емоції. Природа подарувала людин можливість керувати своїми емоціями за допомогою регуляції дихання. Можна використати дві різнокольорові пір'їни, з'єднані ниткою, а у прозорій коробці — кольоровий шнурок. Повісимо ниточку з пір'ям на шнурок, зробимо глибокий вдих і повільний довгий видих так, щоб наші пір'їни коли­халися у повітрі. Вдих і видих відіграють психофізіологічну роль. Вдих збуджує, мобілізує, посилює м'язове напруження; видих заспокоює, розсіює негативні емоції, сприяє розслабленню м’язів. Заспокійливий ефект досягається завдяки збіль­шенню часу видиху по відношенню до часу вдиху і черевного (діафрагмального) типу дихання.

«Дихаємо животиком»

Зазвичай цю вправу виконують лежачи. Покладіть долоню на живіт і відчуйте, як живіт піднімається, коли ми робимо вдих, і опускається, коли робимо видих.

Бегємотики на траві лежали,

Глибоко повітря вдихали.

Животик піднімається (вдих),

Животик опускається (видих).

Сіли бегемотики,

Торкнулися животиків.

Животик піднімається (вдих),

Животик опускається (видих).

Роботу діафрагми дитина має сприймати і зорово, і тактильно. Можна покласти на животик іграшку, наприклад рибку, і подивимося, як вона піднімається, коли ми робимо вдих, і опускається, коли ми робимо видих:

Рибка на хвилях розважається,

То вгору (вдих),

То вниз (видих)

Весело гойдається.

Черевний подих – антистресовий, він сприяє зниженню тривоги, збудження, спалахів негативних емоцій, підвищує тонус блукаючого нерва (основної ланки парасимпатичної нервової системи), сприяє загальному розслабленню. Спрацьовує універсальний захисний механім, закладений природою у нашій нервовій системі: уповільнення ритму різних фізіологічних і психічних процесів сприяє досягненню спокійнішого і врівноваженішого стану. Таке дихання дасть дитині змогу швидше заснути після численних яскравих вражень, пережитих протягом дня.

«Наливаємо, виливаємо, порівнюємо»

Загальновідомо, що вода має корисні властивості, зокрема тепла вода розслабляє і заспокоює. Діти дуже люблять ігри з водою. Доречно у воду додати відвари трав (валеріани, меліси). Запокійливий ефект забезпечить додавання у воду спеціальних ароматичних олій: ромашкової, лавандової, м'ятної. Але попередньо ліпше порадитись з лікарем. У воду опускають іграшки, поролонові губки, трубочки, пластикові пляшечки з отворами. Якщо гра з водою відбувається в денний час, можна додати до неї пізнавальний компонент: під час опускання предметів у воду порівнювати їх за фактурою і масою. Можна заповнити миску з вод гудзиками, намистинками, монетками, невеликими кубиками тощо і пограти з ними, скажімо:

• взяти якомога більше предметів в одну руку і пересипати їх в іншу;

• зібрати в одну руку, наприклад, намистинки, а в іншу — камінчики;

• припідняти якомога більше предметів в долонях.

Після розв'язання кожного завдання дитина розслаблює кисті рук, тримаючи їх у воді. Тривалість вправи — близько п'яти хвилин, поки вода не охолоне. Після завершення гри руки дитини слід розтирати рушником протягом однієї хвилини.

«Малюнки на піску»

Давайте згадаємо одну з найулюблені­ших ігор-занять нашого дитинства. Коли на ву­лиці ставало тепло, дітвора збиралася з пісочни­ці. Створимо свою маленьку пісочницю з білим «піском» (манною крупою). Можна насипати її гіркою або розгладити. По пісочку пробіжить стадо коників, проскакають зайчики, тупцювати­муть слоники, накрапатиме дощик. Його зігріють сонячні промені, і на ньому з'явиться малюнок. А який саме малюнок, вам підкаже дитина, яка із задоволенням долучиться до цієї гри. Чому діти люблять грати в піску? Пісок дає змогу розслабитися: руки заглиблюються в пісок – це приємні тактильні відчуття; пісок повільно сиплеться – це візуально заворожує; із піску можна побудувати що завгодно. Швидкі зміни, перетворення відволікають дитину від переживань. Корисно виконувати рухи обома руками. Це дає змогу синхронізувати активність обох півкуль головного мозку, стимулює розвиток логічної лівої півкулі, що відповідає за мовленнєвий розвиток, і інтуїтивної, емоційної правої півкулі.

«Розмова з іграшкою»

Для дитини в період життєвих змін важ­лива підтримка дорослого. Малюк має потребу повідомити, що у нього «не так», але зробити це йому поки складно. Допомогти дитині в цьому зможе її улюблена іграшка, яка асоціюється з по­зитивними емоціями, відчуттям комфорту і без­пеки. Давайте спробуємо одягнути на руку іграшку-рукавичку. На руці дитини – теж іграшка. Ви торкаєтеся до неї, можете погладити і полоскотати, при цьому запитуєте: «Чому мій … , сумний, у нього мокрі оченята; з ким він подружився в дитячому садку, як звати його друзів, в які ігри вони гралися» тощо. Поговоріть одне з одним, привітайтеся пальчиками. Використовуючи образ іграшки, переносячи на нього свої переживання і настрої, дитина розповість, що її турбує, поділиться тим, що складно висловити без спеці­альної підтримки. Учені довели, що діти, оточені любов'ю і турботою, легше переносять стресові ситуації, у їхньому організмі виділяється менше кортизолу — гормона, що негативно впливає на обмін речовин, імунну систему, мозок. Батьків­ське тепло й чуйність допомагають малюкові керувати своїми емоціями. Дошкільникові важливо відчувати контакт із мамою (зокрема фізичний). Адже, спілкуючись із дитиною, ми ніби говоримо їй: «Я тебе люблю, мені добре поруч із тобою».